Процес навчання — це сукупність послідовних і взаємопов'язаних дій учителя і учнів, спрямованих на забезпечення свідомого і міцного засвоєння системи наукових знань, умінь і навичок, формування вміння використовувати їх у житті, на розвиток самостійності мислення, спостережливості та інших пізнавальних здібностей учнів, оволодіння елементами культури розумової праці і формування основ світогляду.

Процес навчання обумовлений метою освіти і характеризується взаємодією наступних його компонентів:

а) змісту навчання, тобто навчального предмета, в якому систематизовані знання (основи наук) для засвоєння учнями певного класу;

б) викладання, тобто діяльність учителя, яка полягає у формуванні в учнів мотивів навчання, у викладанні змісту предмету, в організації діяльності учнів, в управлінні і керівництві їх самостійною роботою, спрямованою на вивчення і використання знань, в перевірці знань і умінь;

в) навчання, тобто різнобічної діяльності учнів, зокрема розумових і фізичних дій;

г) матеріальних засобів навчання (підручники, навчальні посібники, технічні засоби, прилади тощо).

Вирізняють такі функції навчання: освітню, розвивальну і виховну. Особистість у процесі навчання, пізнання довкілля оволодіває певним обсягом знань, умінь та навичок, що сприяє підвищенню ЇЇ освіченості. Включення людини в активну пізнавальну діяльність — важлива передумова інтелектуального, психічного й соціального розвитку.

Освітня мета полягає в забезпеченні засвоєння, закріплення, застосування теорій, понять, законів тощо (вчитель продумує їх перелік); формуванні загальнонавчальних та спеціальних (з певного предмета) умінь і навичок.

Виховна мета реалізується у формуванні виховних світоглядних ідей, моральних якостей школярів (етичних норм, гуманізму, колективізму, активної позиції щодо навчання і життя загалом), естетичних поглядів, уміння працювати й контролювати себе, гігієнічних та фізкультурних навичок.

Розвиваюча мета охоплює розвиток мислення, уваги, пам'яті, волі, емоцій, навчальних інтересів, мотивів і здібностей школярів. Розвиток мислення відбувається на основі загальних розумових дій та операцій. До них належать:
— структурування (мислительна діяльність, спрямована на встановлення зв'язків між поняттями, реченнями, ключовими словами і т. ін., в процесі якої формується структура знань);
— систематизація (мислительна діяльність для встановлення віддалених зв'язків між поняттями, реченнями, в процесі якої вони організуються в певну систему);
— конкретизація (застосування знань на практиці);
— варіювання (зміна несуттєвих ознак понять, їх властивостей, фактів тощо при постійних суттєвих);
— доведення (логічне розмірковування);
— формування висновків (поступове спрощення теоретичного або практичного виразу з метою одержання наперед відомого його виду);
— пояснення (зосередження думки на найважливіших моментах (зв'язках);
— класифікація (розподіл понять на взаємопов'язані класи за суттєвими ознаками);
— аналіз (вичленення ознак, властивостей, відношень понять, знаходження спільних і відмінних їх властивостей);
— синтез (поєднання, складання частин — дія, зворотна аналізу);
— порівняння (виділення окремих ознак понять, знаходження спільних і відмінних їх властивостей);
— абстракціонування (визначення суттєвих ознак понять через відкидання несуттєвих);
— узагальнення (визначення ознак, властивостей, суттєвих для кількох понять).

Взаємодія вчителя та учнів може здійснюватись як в безпосередній, так і в опосередкованій формі. У першому випадку учитель та учні безпосередньо і спільно вирішують навчальні завдання. При опосередкованій взаємодії учні виконують завдання та інструкції, що були дані вчителем раніше. Процес навчання може здійснюватись і за відсутності вчителя, коли, наприклад, учні самостійно оволодівають новими способами навчальної діяльності, вирішують творчі завдання без інструктажу вчителя. Процес же викладання обов'язково передбачає активність процесу навчання. Цілісність навчального процесу криється в спільності завдань викладання і навчання, в неможливості існування викладання без навчання.

Спілкування в процесі навчання виявляє надзвичайний вплив на мотивацію навчання учнів і позитивного ставлення до нього, на створення сприятливих морально-психологічних умов для активного навчання. Захоплене ставлення вчителя до свого предмету, чіткість, організованість у роботі, такт по відношенню до учнів, своєчасна допомога їм у навчанні, об'єктивність в оцінці їхніх успіхів, витримка в складних ситуаціях - все це надзвичайно впливає на процес засвоєння, сприяє виробленню в учнів прагнення наслідувати позитивний приклад учителя.